13 липня 2026 року Федеральний окружний суд округу Колумбія відмовив у визнанні та виконанні українського судового рішення про компенсацію збитків, завданих окупацією Рубіжного. Суд зупинив справу на етапі питання державного імунітету РФ відповідно до Foreign Sovereign Immunities Act (FSIA), навіть не перейшовши до оцінки суми збитків.
Чому не спрацювали винятки FSIA та що далі
З початку повномасштабної війни відшкодування збитків українському бізнесу від держави-агресора залишається ключовим питанням для компаній, які втратили активи та виробництва. Правники пропонують три основні шляхи: позови в українських судах, заяви до реєстру збитків та інвестиційні спори проти РФ.
Через високу вартість арбітражу та відсутність компенсаційного фонду більшість компаній обирають позови в Україні. Єдиний державний реєстр судових рішень уже налічує близько 1500 рішень проти Росії та її alter ego. Українські суди послідовно відмовляють РФ в імунітеті при відшкодуванні шкоди від збройної агресії.
Проте визнання цих рішень за кордоном залишається складним завданням. У лютому 2026 року Окружний суд Гааги відмовив компаніям «Славутич-інвест» і «Жнива» в Нідерландах, посилаючись на юрисдикційний імунітет. Однак 9 червня 2026 року Апеляційний суд Гааги підтримав український бізнес, визнавши, що імунітет юрисдикції та імунітет від виконання — окремі поняття. Справу повернули на повторний розгляд.
13 липня 2026 року у справі Zorya Research and Production Enterprises v. Russian Federation американський суд відмовив у виконанні рішення Господарського суду Запорізької області, яким ТОВ «НВП «Зоря» присуджено понад 10,08 млрд грн збитків (еквівалентно 275,8 млн дол. на момент ухвалення).
Реальні збитки компанії становили близько 949 млн грн, решта — упущена вигода, включаючи прогноз на майбутнє. Суд в Україні встановив причинно-наслідковий зв’язок між агресією РФ та втратами після окупації Рубіжного в Луганській області.
У США справа була перенесена до Федерального окружного суду округу Колумбія — юрисдикції з жорсткою практикою щодо позовів проти іноземних держав. Основний аргумент позивача — виняток FSIA щодо експропріації — не спрацював, оскільки експропрійоване майно не перебуває на території США, а шкода завдана в Україні.
Суддя Timothy J. Kelly послався на практику D.C. Circuit у справі de Csepel v. Republic of Hungary, зазначивши, що воєнна окупація не підпадає під класичний виняток експропріації за FSIA. При цьому суд підкреслив, що відмова не є виправданням дій Росії, а лише констатацією відсутності юрисдикції.
Рішення можна оскаржити. Справа демонструє, що міжнародний арбітраж за наявності інвестиційного договору чи згоди РФ може стати ефективнішим механізмом. Він забезпечує уніфіковану процедуру визнання та виконання рішень відповідно до міжнародних конвенцій, зменшуючи залежність від національних правил.
Українському бізнесу рекомендують ретельно аналізувати арбітражні перспективи перед вибором стратегії стягнення.
